Мальовниче місто Трускавець

 

Чарівний куточок української зем­лі – мальовниче місто Трускавець славиться на весь світ як бальнеологічний курорт завдяки цілющим властивостям мінеральних вод, якими так щедро нагородила його природа.

Трускавець має дивовижне географічне розташування у підніжжі Українських Карпат, на висоті приблизно 400 м над рівнем моря, займаючи площу 8 кв км, з чисельніс­тю постійно проживаючого населення близько 20 тис.

З усіх боків місто оточене численни­ми пагорбками, покритими хвойними та листяними породами дерев, що тихо шепочуть, підступаючи до самої дороги, – наче гостинно вітають гостей, в дали­ні від яких тягнуться до сонця вершини синіх гір.

 
Весь Трускавець нагадує великий лі­сопарк. До того ж з північно-західного боку до нього примикає живописне урочище Липки, а з південного сходу – рекреаційна місцевість – лісовий масив урочища Помірки.

Для міста та околиць характерний теплий, помірно-вологий клімат. Тут гостює недовга сніжна зима з частими відлигами та нетривалими, але сильни­ми морозами, квітуча весна, тепле літо і довга золота осінь. Для Трускавця характерна висо­ка вологість повітря і понижений атмосферний тиск. Найбільш теплі місяці – липень та серпень, а найбільш холодні – січень і лютий. Зима минає із середньою температурою -10°, а літо +22° С.

Оточений чарівним світом природи та багатий лікувальними ресурсами ку­рорт Трускавець, створює сприятливі умови для рекреації духовних та фізич­них сил людини.

 

Особливо багато гостей курорту вліт­ку, коли навколишні ліси вдягають зеле­не вбрання, а на гірських луках розкві­тають сотні польових та лісових суцвіть, серед них золотиться арніка, гордо здій­маються свічки тирличів, красуються дикі орхідеї, герані та багато інших.

На зміну літу приходить осінь. Тиха задума сповиває багряні ліси, жаріє са­довина, міняться барвами і тремтять без­журно небеса. Колишеться в повітрі па­вутина, ласкаво пригріває сонце. Легко дихається і легко мріється.
Неповторну осінню атмосферу Трускавця, вислов­люючись мовою лікарів, можна назвати «станом фізичного комфорту».

Зима... Ще в листопаді, частіше в грудні випадає сніг і безлисті дерева стоять причаєні, тихі. Свіже повітря ба­дьорить, підносить настрій. Звичайно вдаряє мороз, та не довго триває його полон: виглядає сонце – і розноситься весела пісня струмочків.

Не можна не захоплюватися трускавецькою весною, коли від зимового сну прокидаються гори, оживають дзвінкі потоки, білим цвітом вкриваються де­рева. Небо сяє блакиттю, легкі повіви вітру розносять тонкі пахощі смерек.


Наше місто – казка, наші гори – мрія, наше повітря – гордість, наші джерела – це життя...